МЕТОДИ БОРОТЬБИ З ОМЕЛОЮ БІЛОЮ

Масове ураження омелою білою охопило усі центральні та північні області України. У європейських країнах поширення омели набуло розмахів епідемії. Це пов'язують із змінами клімату та погіршенням екологічної ситуації.

Боротися з омелою досить складно. Традиційне зрізування гілок лише попереджує поширення омели та призводить до розвитку нових кущів із додаткових бруньок. 

Для боротьби з омелою більш ефективними є хімічні методи: використання препарату №30с (дизельне пальне – 80%, вода – 18% і миючий засіб для стабілізації емульсії)  та гліфосату урагану після закінчення вегетаційного періоду дерев-господарів. 

Це важливо!

Найбільшу схильність до ураження омелою мають деревні насадження поблизу населених пунктів і водойм.

Найменший імунітет має тополя біла. 

Тополя біла

Схильні до ураження клен гостролистий, липа звичайна, робінія псевдоакація. 

Липа звичайна

Клен гостролистий

Робінія псевдоакація

Найбільшої шкоди вона завдає плодовим деревам, найчастіше яблуням. Слабо уражаються омелою дуб звичайний та верба ламка. 

Дуб звичайний

Не вражаються омелою граб звичайний, клен американський, горіх грецький, а також черешня лісова та алича, тому саме ці породи дерев потрібно добирати при озелененні територій.

Граб звичайний

Горіх грецький

Алича

Вплив омели на рослин-господарів

У результаті втрати частини поживних речовин відбувається зменшення кількості і розмірів листя на 18% та на 40-60% річного приросту пагонів ураженого дерева. Зменшує врожайність плодових дерев, сильно уражені рослини взагалі не плодоносять.

Омела, як вічнозелена рослина, продовжує випаровувати воду після закінчення вегетаційного періоду. Це призводить до передчасної загибелі дерева-господаря.

         Паразитуючи на деревах, омела викликає всихання гілок вище місця прикріплення, чим завдає шкоди лісовому господарству. У місці проникнення коренів омели, уражені нею дерева стають дуже крихкими і легко ламаються під поривами вітру. Це особливо небезпечно у пішохідних місцях парків і скверів, а також для руху транспорту.

Для паркових зон вона може використовуватись як декоративний елемент ландшафту.

         Отже, омела біла – квітковий напівпаразита, що вражає деревні рослини. Має пристосування до поширення насіння птахами. При проростанні насіння під корою дерева утворюється гаусторія, з якої розвивається система коренів-присосок. Омела поступово знижує продуктивність деревних насаджень.

Фізіологічні особливості проростання

Омелюх

У природному середовищі омела поширюється за допомогою птахів , яких приваблюють її плоди. Активно поїдають кістянки омели зимуючі рослиноїдні птахи,найчастіше дрозди та омелюхи. Плоди омели мають важливу властивість: соковитий вміст його являє собою дуже клейку речовину, яка довго не висихає.  Поїдаючи плоди, птах часто чистить дзьоб від насіння, що приліпилося до нього. Це насіння приклеюється до кори дерев. Птахи перелітають з гілки на гілку, тому насіння омели поширюється далеко за межі сусідніх дерев. Пройшовши через травну систему птахів насінна шкірка пошкоджується, вкривається тріщинами. Це сприяє процесу проростання.

Дрізд

Зародковий корінець пронизує кору дерева і розростається в широку ґаусторію. Вона поступово проникає в тканини деревини, за рахунок якої живиться омела. Наступного року розвивається пагін. Згодом від ґаусторії відростають під корою дерева довгі циліндричні тяжі. На них з’являються нові ґаусторії, з яких виростають нові пагони омели, і через певний період вони покривають дерево досить густо. 

Морфологічна характеристика омели білої

Систематичне положення: надцарство Еукаріоти, царство Рослини, відділ Покритонасінні, клас Дводольні, порядок Сандалоцвіті, родина Сандалові, рід Омела (Viscum), вид Омела біла (Viscum album). Омела біла (Viscum album) - вічнозелена кущова рослина - напівпаразит. Омела паразитує на листяних породах — тополях, кленах, березах, вербах, липах, дубах, в'язах, грушах, яблунях, зрідка на хвойних — сосні та ялиці. Виглядає як шароподібне ущільнення в кроні дерева. Багаторічний кущик (20-60см заввишки), здебільшого кулястої форми (20-120см у діаметрі) з вилчасто розгалуженими, голими, зеленувато-жовтими, дерев'янистими гілками. Корені проникають під кору дерев рослин-живителів і розвивають присоски (гаусторії), що вростають углиб стовбура. Листки супротивні (3-6см завдовжки, 6-15см завширшки), зимуючі, сидячі, шкірясті, товсті, жовто-зелені, видовжені, на верхівці тупі, цілокраї, голі. Квітки жовті, непомітні, роздільностатеві, сидячі розміщені по 3-6 у розвилках гілок. Рослини дводомні. Тичинкові квітки з простою, віночкоподібною, трубчастою, чотирироздільною оцвітиною. Тичинок чотири. Пиляки сидячі, прирослі до листочків оцвітини. Оцвітина маточкових квіток з 3-4-роздільним відгином; стовпчика немає, приймочка сидяча, порошкоподібна, зав'язь нижня. Плід — кістянка, білий, кулястий або короткоовальний (6-9мм завдовжки, 5,5-9,5мм завширшки) з трохи вдавленого верхівкою, однонасінний. Насіння овальне або трикутної форми, оточене шаром тягучого слизу.

Цвіте омела в березні-квітні, плоди дозрівають в серпні-вересні. Плодоносить омела рясно і щорічно, але починаючи лише з 7-9-річного віку. Плоди густо вкриті клейкою речовиною — вісцином. Достигають вони восени і залишаються життєздатними аж до весни наступного року.

Омелу відносять до напівпаразитів, оскільки її  листки здатні до фотосинтезу, тобто самостійно продукують органічні і пластичні речовини. Від рослини-господаря бере тільки воду та мінеральні речовини.

Батьківщиною омели вважаються тропіки та субтропіки Африки, Азії. Однак омела також росте в Австралії та у Європі, в тому числі в Україні. 

Рослина має лікарські властивості, проте досить отруйна. У сучасній медицині молоді пагони і листя омели білої застосовуються у складі кровоспинних препаратів, засобів для зниження артеріального тиску і зниження активності центральної нервової системи. 

Масове ураження омелою зелених насаджень - екологічне лихо!

Увагу навіть неуважного спостерігача привертають кулеподібні утворення в кронах дерев. Це омела біла - рослина-напівпаразит. Вона руйнує деревні насадження вздовж автомобільних магістралей і залізничних колій, в парках, лісових масивах, оселяється на плодових деревах.Ця рослина сама здатна утворювати органічні речовини при фотосинтезі, а воду і мінеральні солі отримує від дерев-господарів. Уражені омелою гілки деревних рослин уповільнюють свій ріст, легко ламаються під поривами вітру і становлять небезпеку для людей. Згодом дерева перестають утворювати плоди і насіння. Вік таких насаджень значно скорочується. Низький імунітет сприяє розвитку різноманітних хвороб та ураженню деревостою шкідниками.